– На сесії Золочівської міської ради, яка відбулась 12 лютого, виникла дискусія з приводу продовження договорів оренди землі під кіоски підприємцям В. Николишину, А. Дубенюку та Р. Занов’як, що знаходяться на площі Вічевій. Депутати від ВО «Свобода» пробують об’єднати це питання із скандальною справою про захоплення частини площі Вічевої, яку, ми, золочів’яни, називаємо «Справа: Бартків – проти громади Золочева». Які твої думки з цього приводу та який перебіг подій в судах по цьому самобуду. Громада перемагає?

– Так, громада перемагає, кінцева перемога – це справа часу. А знаєте чому? Тому, що за нами – правда, а отже, Закон і як каже Герой України Патріарх Філарет: «З нами – Бог». Бо громада міста – це як батько, котрий часом, з метою наставити нечемну дитину на добру дорогу, мусить її добре відлупцювати по дупі. Може це не дуже педагогічно (наражаюся на критику фахівців), але дуже дієво.

Дуже багато в державі нарікають на окремих суддів. Донедавна і я публічно згадував прізвища суддів В. Сивака та І. Гулкевич, котрі постановили незаконні рішення по справі самобуду та незаконного захоплення землі на Вічевій. Кожне сказане мною слово я і сьогодні підтверджую. Зараз хочу сказати про високий професійний рівень суддів Львівського апеляційного адмінсуду, котрі скасували незаконні постанови В. Сивака та І. Гулкевич. А судді Верховного суду України постановили остаточні рішення на користь громади нашого міста. Повага і честь від нас усіх!

Зараз у Золочеві розпочався третій етап нашої боротьби за правду – це розгляд справи за позовом Золочівської міської ради (відповідач: Душніцький, третя особа Бартків) про витребування землі з чужого незаконного володіння. Це саме тої частини землі на площі Вічевій, яку Бартків незаконно перепродав своєму приятелю Душніцькому з метою приховати свою незаконну діяльність. Розгляд цієї справи проводить суддя П. Пилипяк. Правова позиція громади тут абсолютно чітка: земельна ділянка на площі Вічевій має бути повернута її законному власнику – Золочівській міській раді. Це питання знаходиться на контролі громадськості, представників чисельних ЗМІ, котрі висвітлювали нашу боротьбу за правду, багатьох народних депутатів та політичних діячів.

Щодо спроби окремих депутатів міста поєднати питання оренди землі під трьома кіосками на площі Вічевій та спробою Бартківим незаконно захопити у приватну власність тридцять сотих землі у центрі міста та збудувати тут торгово-розважальний центр, можу сказати лише одне – не треба виставляти себе на посміховисько, не треба вважати тисячі золочів’ян, котрі поставили свої підписи проти цього цинічного правопорушення, дурнями. Я чітко розумію, що обираючи мене на службу громаді міським головою, мені довірили, на мене понадіялись і я мушу робити все залежне для захисту інтересів громади. Подібно і депутати міста: обираючи того чи іншого представника політичної партії, мешканці з ними поєднували свої сподівання. Не личить окремим депутатам маніпулювати нашою свідомістю, перекручувати факти, говорити, що не потрібно будувати на площі Вічевій підземний сучасний туалет, бо збудований нами туалет на вул. Лермонтова – збитковий. Громадські туалети у місті мають бути, навіть якщо вони збиткові. І краще, якщо вони комунальні, бо в приміщенні кінотеатру вже урочисто відкривали громадський туалет, але – за декілька місяців Бартків його закрив. Отже, зі слів депутатів від ВО «Свобода» сучасний підземний туалет будувати не треба, а торговий центр під маркою кінотеатру на вкраденій у громади землі по ночах будувати можна. Все треба називати своїми іменами. Вдумайтесь: з одного боку підприємці В. Николишин, А. Дубенюк, Р. Занов'як – кожен з них має тимчасовий кіоск на площі Вічевій. Свою підприємницьку діяльність вони розпочали 15-20 років тому. Наприклад, Володимир Николишин здійснює підприємницьку діяльність вже 24 роки. У 2010 році, коли мене вперше було обрано міським головою, кіоски на Вічевій вже стояли. Кожен з них має найманих осіб, справно платить зарплату і податки. За час своєї діяльності завжди справно платили кошти до міського бюджету за користування землею. Вони завжди реагували на ініціативи міської ради, не шкодували власних коштів на благоустрій міста – купували лави, квіти тощо. Це законослухняні громадяни, до них маємо повагу. Не можна їх порівнювати зі злодієм, котрий намагається за безцінь вкрасти у громади землю, а питання продовження для них оренди під кіоски не можна поєднувати із спробою узаконення самобуду на Вічевій. Це абсолютно різні речі.

– Ігоре, але депутати від ВО «Свобода» вже не вперше заявляють, що Бартків може дати сім мільйонів гривень на реконструкцію площі Вічевої. Заяву Бартківа озвучував минулого року один із свободівців.

– Я маю депутатів міської ради за мудрих і авторитетних людей. І мені дуже прикро, якщо вони свідомо намагаються вигородити Бартківа. Навіть з огляду на те, що коли він був депутатом міської ради і перебував у фракції ВО «Свобода», цього робити не варто. Краще переконати, що землю громаді треба повернути, а всім власникам нерухомості у колишньому кінотеатрі і прибудовах до нього нададуть землю в оренду чи у власність згідно з встановленим Законом порядком та ринковою вартістю землі. Щодо озвучених мільйонів, то насамперед кожен хай зрозуміє зміст двох слів – злодій і меценат. А також різницю між ними. Меценат – це той, хто безкорисливо матеріально підтримує розвиток культури, освіти, та будь-які інші аспекти гуманітарної сфери. Кожен з нас, хто безкорисливо пожертвує гроші на площу Вічеву, хай одну гривню, буде меценатом. Щойно отримав інформацію, що депутати Золочівської міської ради Василь Джула та Йосип Барабаш пожертвували від себе особисто по 20 тисяч гривень на реконструкцію площі Вічевої. Дуже гідно! А не платити до міського бюджету з 2006 року орендну плату за користування землею під колишнім кінотеатром і ще хизуватись цим, – назвіть мені сучасну державу, в якій таких людей поважають. Депутати мають відстоювати інтереси громади, Закону, правди, бо непомітно для себе можна стати частиною цього бруду, навіть, якщо за це пропонують значні гроші. Честь і довіру людей за гроші не купиш.

– Ігоре, всі ми вступили в активну фазу виборів Президента України. Хто, на твою думку, найбільш потрібен українському народові, за кого голосуватимеш ти, враховуючи нинішні рейтинги кандидатів на цей великий пост?

– Знаєте, невдячна справа за когось гарантувати – стаєш заручником дій цієї людини. Я мав необережність один раз так зробити, вдруге ставати на ці граблі не хочу. Не звертаю уваги на жодні рейтинги – це знову таки чергові маніпуляції. В нас так здебільшого є, що чим менші знання має чоловік у певній галузі, тим він більший професор і точно знає за кого ми всі проголосуємо. Як міський голова маю забезпечити законність на території міста під час виборчої кампанії. Як виборець чітко знаю за кого віддам свій голос. Всіх закликаю до мудрості, совісті, відповідальності за вибір – тільки так змінимо державу на краще.

Розмовляв Михайло ЛАПСЮК