вул. Шашкевича Маркіяна, буд. 22

(03265)42322

(03265)42376

mail@zlmr.gov.ua

  • foto winter 1
  • castle 2
  • foto winter 2

Виконком Львівської міської ради повернув до Переліку населених пунктів, які розташовані у зоні депресійної лійки водозаборів ЛМКП «Львівводоканал» села Золочівського району.

Читачі нашого часопису пригадують тривалі обговорення з цього приводу, зустрічі з громадою сіл, з керівництвом Львова, «Львівводоканалу». Питання Плугівського водозабору та зменшення меж депресійної лійки порушив перед міським головою Львова Андрієм Садовим міський голова Золочева Ігор Гриньків. Львівська міська рада та ЛМКП «Львівводоканал» визнавали завдані збитки та компенсували їх до 2017 року. Жителі сіл схвильовані отриманим наприкінці минулого року листом від «Львівводоканалу», в якому йшлось про те, що з 2019 року вони повинні платити за водопостачання. Відтак, з ініціативи депутатів Золочівської районної ради було організовано зустріч з цього питання з представниками громади.

29 грудня 2018 року відбулась зустріч міського голови Золочева, депутатів Золочівської районної ради та активістів із заступником міського голови Львова з питань житлово-комунального господарства Сергієм Бабаком та керівництвом «Львівводоканалу».

Серед присутніх – керівник МКП «Золочівводоканал» Михайло Венгер, депутати Золочівської районної ради Михайло Олексів, Віктор Олійник, Леся Горгота, Богдан Тимків, представник Підлипецької громади Олег Петрук.

Сергій Бабак під час зустрічі наполягав на тому, що мешканці повинні платити за водопостачання та експлуатацію мереж, щоправда за мінімальним тарифом:

– Пропоную це обговорити у громаді, напрацювати чітку схему, хто за що відповідає. У Законі немає поняття депресійної лійки і ми не можемо працювати так, як працювали до цього. Підприємство несе витрати на експлуатацію мереж, постачає воду у будинки і повинно за це отримувати кошти. Це не ми придумали. Це вимоги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Однак, після кількагодинних перемовин учасники зустрічі вийшли із проміжним здобутком – рішення виконавчого комітету про оплату населенням послуг з водопостачання було призупинено, натомість їм довелось добряче попрацювати над тим, щоб відстояти інтереси простих мешканців Золочівського району.

 Михайло Олексів, депутат Золочівської районної ради:

– Відколи я проживаю у селі Червоне, водогін був і люди отримували воду від центрального водогону і за це не платили. Бо насправді це не така вже вигода. Село втратило можливість розвивати сільське господарство. Я розумію, що ви говорите мовою цифр, бо підприємство утримує мережі і це кошти. Але сьогодні ви хочете покласти свої витрати на плечі людей, котрі і так терплять незручності. Вдумайтесь хоча б у те, що колись люди тримали в селі близько п’ятисот голів худоби, сьогодні є близько тридцяти п’яти корів, бо пасти їх немає на чому. Наша земля, на якій ми в Червоному вирощували цибулю, стала непридатною для цього. А Червоне здавна славилось тим, що тут росла найкраща цибуля. Село втратило екологічну привабливість. Під час зустрічі ми наполягали на тому, щоб ці витрати компенсувати за рахунок інших джерел, а не за рахунок звичайних селян.

Віктор Олійник, депутат Золочівської районної ради:

 – Що робити людям у селі? Сьогодні росте тариф на газ, на електроенергію, росте ціна на продукти і ліки. І все це виливається у серйозну суму в місяць. А в селі живуть в основному пенсіонери, малозабезпечені люди, одинокі... Я пропоную спільно напрацювати механізм врегулювання цієї ситуації, ще раз переглянути межі депресійної лійки, можливо замовити повторно екологічну експертизу, залучити представників громадськості... Може нам вартує як представникам громади долучитись до цього і порушити питання перед НКРЕКП та Міністерством регіонального розвитку?

Богдан Тимків, депутат Золочівської районної ради:

– Я розумію позицію Львівводоканалу і позицію Львівської міської ради. Але зрозумійте простих людей. Їхнє збурення є сьогодні виправданим, бо виглядає так, що їх здурили. Від них забрали воду, їм обіцяли, що платити за водопостачання вони не будуть, а тут – на, маєш! Жителі Червоного, Плугова могли також стати як стали верхобужці, і не дати води, вони можуть стати, як в Ремезівцях, і вимагати закрити водогони... Але ж вони цього не роблять. Вони з розумінням поставились до проблем забезпечення питною водою міста Львова. І тому ми закликали владу Львова з розумінням ставитись до цього і нести видатки з цього, а не перекладати їх на плечі і гаманці простих людей.

Ігор Гриньків, міський голова Золочева:

– Сьогодні люди в селах, хуторах і так ледве кінці з кінцями зводять. У Львова є значно більші можливості, у підприємства є значно більші можливості. І не вартує цього перекладати на плечі людей. Сьогодні говорити про тариф ми не маємо. Навіть про мінімальний. Я розумію, що сьогодні ви укладете угоду, а завтра цей тариф ви будете переглядати, бо цей тариф має бути обґрунтованим. Я це розумію, бо піднімається тариф на електроенергію і вже на виконкомі водоканал піднімає питання тарифу за водопостачання і водовідведення, тепловики – за тепло, за вивіз сміття потрібно платити більше. Підприємства і золочівські, і львівські не можуть працювати у збиток. Я це розумію, як розумію і те, що людям ніхто грошей не додасть. Ми сьогодні говоримо про збільшення пенсії. На скільки? На шість гривень, на десять? Зібрались спільно, щоб порозумітися, щоб висловити думку селян, котрі є на цій території. Я звернувся, щоб ми дійшли згоди, щоб ми з розумінням віднеслись до цієї проблеми мешканців сіл Золочівського району, котрі однозначно потерпіли від дії водозаборів на їх територіях. Адже раніше тут все було в джерелах, а сьогодні люди не мають води в криниці напитися. Ми прагнули вибудувати нормальні партнерські стосунки, створили робочу групу, куди ввійшли представники громади, депутати, фахівці водоканалу і спробували напрацювати угоду про співпрацю. Я це бачив так: Львів бере у мешканців воду для міста Львова і постачає воду для мешканців сіл безкоштовно. Не для комерсантів – вони мають платити. Оце нормальні партнерські засади. Підсилив нашу позицію народний депутат України від нашого округу Тарас Батенко, котрий звернувся з депутатським запитом щодо надзвичайної ситуації, яка склалась із водозабором у населених пунктах Золочівського району Львівської області та включення (повернення) цих населених пунктів до «Переліку населених пунктів, які розташовані у зоні депресійної лійки водозаборів ЛМКП «Львівводоканал». Основні вимоги озвучені у цьому запиті: сприяти проведенню незалежних гідрогеологічних досліджень діючого водозабору «Плугів» ЛМКП «Львівводоканал», із залученням представників Підлипецької та Струтинської сільських рад Золочівського району та, основне, внести зміни до рішення Львівської міської ради №157 від 16.02.2018 року в частині включення (повернення) вищезазначених сіл до Переліку населених пунктів, які розташовані у зоні депресійної лійки водозаборів ЛМКП «Львівводоканал» до закінчення проведення незалежного дослідження. Все це разом дало позитивний результат і ми маємо зміни до рішення Львівської міської ради №157 від 16.02.2018 року, якими відновлено компенсацію вартості за надані послуги з водопостачання населенню, що проживає у зоні депресійної лійки Плугівського водозабору у Золочівському районі (тобто включили до Переліку населених пунктів, які розташовані у зоні депресійної лійки водозаборів ЛМКП «Львівводоканал» до 31 грудня 2019 року).

Олег ПЕТРУК, житель Підлипецької сільської ради:

– Сьогодні громада вдячна усім, хто відстоював її інтерес. І справедливість повернулась рішенням виконкому Львівської міської ради, яке повернуло до Переліку населених пунктів, які розташовані у зоні депресійної лійки водозаборів ЛМКП «Львівводоканал» села Золочівського району. Сьогоднішнє село – це переважно пенсіонери, котрі віддали вже все і можуть лише сподіватися, що їхня старість врешті буде пошанована. А такі села як наш Плугів втратили ще й можливість мати Богом дану воду. Очевидно, що люди, котрі мешкають там, де є певні природні багатства, мали б їх продавати за ринковими цінами і не бути жебраками перед тими, хто цим добром користується. Над цим варто сумлінно попрацювати спеціалістам. Бо дуже важко спостерігати за вимиранням українських сіл.

Ірина ДОМАРЕЦЬКА