– Ігоре, в останню неділю травня золочів’яни щорічно святкують День нашого міста. Цьогоріч через карантин, очевидно, святкувати не будемо. Чи переноситься святкування Дня міста та на який час?

– Плануючи культурно-масові заходи на цей рік, ми і думки не мали, що людство зіткнеться з черговим випробовуванням. Пригадаємо як чисельно ми йшли минулого року Хресною ходою по місту, а святкування Великодня, а заходи з нагоди Дня міста, святкування Дня Конституції України, Дня Незалежності України, Шашкевич Фест – це те, що залишилось в пам’яті золочів’ян і гостей міста надовго. Не бачу логіки переносити святкування Дня міста на інший час. Ми будемо усі святкувати наше свято з врахуванням нинішніх викликів. Дійсно, і депутатський корпус міста, і виконавчий комітет одностайно скасували масові розважальні заходи, але обов’язково проситиму наших священників вже традиційно під час недільних богослужінь молитися за наш Золочів, за нашу сильну громаду, за прекрасних людей, котрі своєю працею змінюють місто на краще. Рівно прошу кожного з вас, дорогі золочів’яни, молитовно просити в Господа Бога здоров’я, миру і добра для нас усіх та процвітання для нашого міста. Нагадаю, що під час Великодня золочів’яни отримали благословення від Глав християнських церков – Патріарха УГКЦ Святослава Шевчука, Патріарха ПЦУ Епіфанія, від Глави Римо-Католицької Церкви в Україні Мечислава Мокшицького. Безбоязно виконувати доручені нам справи, здійснювати гідно своє покликання, виявляти любов до ближнього, вірити в перемогу добра, творити добрі справи молитовно закликають нас усіх наші духовні провідники. Слово Боже говорить, що віра без діла мертва, а отже кожен з нас має можливість осмислити свій внесок в нашу загальну справу – відродження цього славного міста. Чому відродження? Бо ми, на жаль, дуже багато втратили в період з 1939 до 1991 року. Ми втратили чисельно людей, повністю знищено та непоправно скапарано багато гарних будівель у місті. В цей час не тільки Золочів, а й інші старі міста втратили свій шарм. Це – час непрофесійного втручання в архітекутуру міста і не тільки. В подальшому на етапі становлення нашої молодої держави було втрачено багато можливостей. Було втрачено головне – довіру до влади у місті. Бо влада у місті це – не джек-пот, виграний в лотерею випадково. Тут недостатньо згадувати, що в нас те чи інше демократичне скликання, і що ми не зробили поганого. Що зроблено доброго? Управління містом це – служіння людям, це – пошук можливостей. Це, навіть певна особиста жертовність у відстоювання інтересів громади, змінюючи стан справ у місті на краще. Але про це більш ґрунтовно ми поговоримо згодом.

– Які виклики стоять перед нашою громадою тепер?

– Я не говоритиму про фінансові труднощі, про неспіврозмірно малий міський бюджет відносно невідкладних проблем. Крок за кроком з цим ми потроху впораємося. Звісно, хотілось вже цього року під ключ завершити роботи на площі Вічевій і приступити до реконструкції вулиці Шевченка, Бенівської, Героїв Небесної Сотні, будівництва нових очисних споруд та іншого. Я вірю, що нам вдасться це також зробити. Тривогу в мене викликають загрози місцевому самоврядуванню в цілому. В державі відбувається підміна місцевого самоврядування партійним управлінням. Нам все більше нав’язують думку, що ми на місцях маємо обирати представника тої чи іншої партії, а не достойну людину, котра не хоче залежати від «партійного божка», а хоче бути підзвітним лише людям, що його обирають. Через подібну ситуацію багато громад не отримали своїх представників у місцевих радах на попередніх місцевих виборах. На державному рівні питання партійності я ще розумію, а на місцевому – це ненормально. Ми вирішуємо місцеві проблеми наших мешканців, питання води, каналізації, доріг, освітлення, парків, скверів… До чого тут партійні прапори? Для чого нас ділити? Тільки на території Золочівського району станом на 17 квітня 2020 року зареєстровано 84 осередки політичних партій. Тут зовсім не проглядається «Боже, нам єдності дай». Сильні самоврядні громади породжують сильних і відповідальних людей. Комусь це очевидно заважає. Мусимо це добре розуміти.

– Ігоре, ти на службі в громади вже десятий рік. Що головне у відносинах з громадою, які твої пріоритети?

– Коли служиш людям, мусиш бути готовим до випробовувань. Не знаю, що чекає попереду, але я завжди відчував довіру золочів’ян. Саме підтримка і розуміння громади спонукають не здаватися у своїх мріях, цілях, у своїй місії. Саме це допомагає не соромитися просити, мотивує шукати, стукати і домагатися. Така наполегливість та фанатична відданість моїх колег у міській раді, добра робота комунальників і багатьох людей доброї волі на різних рівнях державного управління і місцевого самоврядування, а також бізнесу призводить до прекрасних результатів. Сердечно вітаю вас усіх, дорогі золочів’яни із Днем нашого рідного міста.

Розмовляла Леся ГОРГОТА