– Ігоре, настала осінь, у місті кипить робота. А ще стартували місцеві вибори. Як даєш раду? Що в пріоритеті?
– Спочатку про роботу. Нам її ніколи не бракувало, незалежно від пори року. При тому наша фізична праця на громадських толоках з усього цього для мене є найлегшою. Хоча для окремих це може виглядати дивно. Вчора традиційно для середи ми порядкували скверик на вулиці Львівській між дитячим садочком № 3 та Василіанським монастирем. Добре пам’ятаю, як років , мабуть, вісім тому ми повидаляли звідти аварійні тополі, спланували територію. Отець Тома Кушка, тодішній настоятель монастиря, Роман Сухецький, тодішній заступник голови райдержадміністрації, я та багато інших висадили там перші хвойні дерева. Ця праця принесла тоді нам усім багато позитивних емоцій. Сьогодні, коли порядкували у цьому сквері, викошували траву, формували дерева, попри фізичну втому я знову відчув цю щиру радість. Перехожі зичливо казали: «Дай вам, Боже. щастя!». Власник мережі «Крайня хата» Назар Галушка приніс хлопцям всіляких смаколиків і запросив на каву. Важливо, що ніхто не робив особисто для себе. Творили громадське. Так і в державі. Кожен з нас, відповідно до свого стану повинен творити загальне благо. Нам усім треба ще дуже тяжко працювати. Нам потрібно крок за кроком змінювати світогляд людей. Не треба себе обманювати. В масштабах держави ми ще далеко від мети. А якщо говорити про нашу громаду, про Золочів, ми йдемо добрим кроком.
– Ігоре, всі заздрять мешканцям вулиці Польної, біля будинку 32 будують паркінги для автомобілів, тротуари. Чому саме Польна?
– Потрохи робиться скрізь. Не тільки на вулиці Польній. Дуже хочу вже завершити будівництво автостоянок біля цих багатоквартирних будинків. Це наша відповідь на активність мешканців будинку Польна, 32, котрі також зібрали свої чималі кошти і співфінансують ці роботи. Насправді, біля кожного будинку, особливо багатоквартирного, слід вирішити, де – стоянка приватного транспорту, де – контейнери для побутових відходів, де – дитячий майданчик, де – лави чи альтанки для людей похилого віку. Золочів стає зручним для життя. Львів’яни вже потроху купують у нас квартири. Це добре. Це багато про що говорить. Золочівська міська рада активно підтримує і надалі буде підтримувати наші об’єднання співвласників багатоквартирних будинків. Я всіх закликаю до активності. Тут ми партнери. А біля будинку на вулиці Польній 32 згодом встановимо ще сучасні гарні ліхтарі вуличного освітлення, висадимо дерева, кущі і квіти. Тут буде – найкраще. Залишиться встановити камери відеоспостереження для безпеки і підтримувати це все у належному стані.
– Ігоре, раніше ти говорив, що підприємці активно підтримують проекти міста. Як зараз ситуація чи ковід не вплинув на це?
– Без підтримки нашого місцевого бізнесу нам би не вдалося нічого зробити. Довіра, що сформувалась між міською радою та підприємцями за десять років дає свій позитивний результат. Разом з тим покладає на нас взаємну відповідальність. Ці сумлінні люди, маю на увазі підприємців, хочуть чесного і уважного ставлення до себе. Окремі за свої кошти роблять малі проекти. Нагадаймо, як Світлана та Сергій Вереда відремонтували за свої кошти наш фонтан у сквері Зборовського. Андрій Дубенюк щойно своїм коштом придбав ліхтарі та виконав роботи із підсвітки декоративних кульбаб на Вічевій площі. Щоб кульбаби підсвічувались всю ніч, підключив їх до живлення свого торгового павільйону. Таких прикладів чимраз більше. Один з наших сященнослужителів попросив мене записати правильно всім нам відому мудрість. Вона звучить так: «Не переставайте стукати, а відкриють. Не переставайте шукати, а знайдете. Не переставайте просити, а отримаєте.» Мені в моєму служінні громаді це дуже допомагає.
– Знаю, що про наш Золочів, про працю і плани ти можеш говорити стільки, що не стане газетних шпальт. Але все ж поговоримо про вибори, про Золочівську об’єднану територіальну громаду. У Золочеві – все зрозуміло. Тут все розплановано, є проекти і треба тільки гроші. Як будеш господарити у селах? Мешканці сіл запитують, чому до них не їдеш на зустрічі, бо окремі кандидати вже пів року як по селах гречку роздають.
– Справді, фактично місцеві вибори стартували вже давно, не 5 вересня, а майже рік тому. Дуже мало хто ґрунтовно розуміє, що ж насправді воно таке, та об’єднана територіальна громада і з якими викликами нам прийдеться зіткнутися. Я вивчав досвід моїх колег у Львівській області та поза її межами, де вже створені об’єднані територіальні громади – Теребовля, Ходорів та інші. Скрізь свій шлях, свій досвід, як добрий, так і поганий. Ми не можемо зробити щось під копірку від них. Скрізь є свої особливості. Цей процес створення об’єднаної територіальної громади не є безболісним. Це – час змін і нам цей шлях потрібно пройти гідно. Треба буде приймати мудрі і виважені рішення. Насамперед подумати по захист людей.
Справді, активно виборами не займаюсь, бо багато роботи в місті. В нас, як і у всіх, виникли труднощі через ковід. Ми очікували більше коштів до бюджету, бо це більші можливості на потреби мешканців міста. Незважаючи ні на що, цей рік для нас усіх золочів’ян – дуже успішний.
Так, я дійсно не провів жодної зустрічі із мешканцями сіл нашої майбутньої об’єднаної територіальної громади. Але я ще формально і не кандидат на виборах, а – діючий міський голова. Маю обов’язок служити золочів’янам, котрі на мене надіються. Думаю, що десь ближче до виборів мусимо всі разом наговоритися. А наразі – праця у місті. Знаю, що очікування жителів сільських громад щодо мене великі. Я не боюсь складних завдань. Мене не лякає відповідальність. Хочу більше зрозуміти на кого можу опертися в селах. Шукаю дієвих людей, котрі не просто хочуть змін, а готові їх разом зі мною та моїми однодумцями впроваджувати.
– Ігоре, крім тебе, голови ОТГ, якщо тобі довірять люди, буде обрано ще 34 депутати від різних політичних партій. Який на твою думку, має бути депутат Золочівської об’єднаної територіальної громади? Які його якісні характеристики? Яка політична відповідальність партії, що його висунула?
– В Україні дуже багато політичних партій. Тільки у Золочівському районі зареєстровано понад 80 місцевих осередків різних політичних партій. Нещодавно всі були свідками того, як я особисто і мої колеги з інших міст України виступали проти партизації місцевих виборів. Проте народні депутати не дослухались до думки народу. Чи вони після того – народні? Хто за ними стоїть, ви всі знаєте. У громадах із кількістю виборців понад 10 тисяч запровадили партійну систему. І напередодні виборів почалося... Був колись такий анекдот, що спочатку у Донецьку, коли Янукович був президентом України, а потім у Вінниці, звідки наступний президент України Петро Порошенко, люди боялись виходити на вулиці. Чому? Бо їх хапали представники політичних партій і відправляли на керівні посади до Києва. У нас зараз відбувається щось подібне. Кожна партія хоче у списку на місцеві вибори мати найкращих та найуспішніших. Окремі місцеві лідери громадської думки не мають відбою від партійних емісарів. Останні не переймаються тим, чи може ця людина бути у владі, чи це їй комфортно, бо прийти до влади значно простіше, як бути правдивою місцевою владою. Бо мати владу це велика спокуса і разом з тим велика відповідальність. Зуміти використати владу на загальне добро – це Боже благословення. Депутат громади працює на громадських засадах. Він повинен мати достатньо часу, щоб зустрічатись з людьми, вникнути в їх проблеми і врешті-решт зробити все залежне від нього, щоб їх вирішити. Фактично, депутат – це та особа, хто свідомо присвятив кілька років свого життя служінню людям. На жаль, не всі, хто йдуть у депутати мають таку філософію. Наприклад, у Золочівській міській раді є депутат від партії «Народний контроль», котрий мало буває у Золочеві через свою професійну зайнятість. А хто за нього має робити роботу? Це як у футболі, коли на полі одного гравця немає. Без нього можна обійтися, але навантаження падає на інших, втрачається якість роботи і результат. А люди надіються! Чому у керівництва партії нема розуміння, що його вже давно треба було відкликати, або чому сам він не склав завчасу депутатський мандат? Отже бути справжнім депутатом – це велика жертовність і відповідальність.
– Ігоре, ти добре знаєш місцевий політикум, представників місцевих осередків політичних партій. На твою думку, хто з політичних партій є фаворитом нинішніх виборчих перегонів.
– Звертаю увагу читачів, що маємо місцеві вибори, отже не вибираємо ні президента, ні Верховної ради, і нас не мають пантеличити прізвища партійних лідерів на всеукраїнському рівні. Ми обираємо наших місцевих людей, котрим можемо довірити вирішення наших місцевих справ. Тут ні Палиця, ні Порошенко, ні Тимошенко, ні Смешко значення не мають.
Лідером наших місцевих виборів до Золочівської ОТГ є однозначно місцева команда «Об’єднання Самопоміч». На попередніх виборах їм довірила абсолютна більшість мешканців Золочева і Золочівського району. І вони цю довіру сповна виправдали. Микола Тершовчин, Леся Горгота, Тарас Куйбіда, Ірина Домарецька, Михайло Гетьманчик, Тетяна Бойко, Андрій Заброцький та багато інших працювали та працюють на громаду дуже добре. Вони мають великий кредит довіри.
Значну підтримку виборців зараз матиме команда «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка, Володимира Гірняка. На нашому рівні цю політичну команду представляють Віктор Олійник, Йосип Барабаш, Віктор Мірчук, Марія Квас, Вадим Копець, Василь Кривуцький та багато інших. Вони дуже надійні і гідно відстоюватимуть інтереси виборців у Золочівській ОТГ.
Дуже професійну команду представила партія «Удар Віталія Кличка». Лікар нового покоління, молодий і амбітний Микола Холявка, депутат попередній скликань і досвідчений лікар Оксана Заставна, успішний підприємець, меценат та один з найбільших платників податків Олександр Тютін, провідний юрист Золочівської міської ради, смілива та безкомпромісна Христина Піддубна, головний фінансист Золочівського району Галина Мудра, керівник «Золочів ФМ», яку усі називають найкращою радіостанцією в Україні, Андрій Чиж, семикратний чемпіон України з карате кіокушинкай Володимир Красносельський та інші відразу після представлення отримали симпатію виборців.
Приємною несподіванкою для усіх стало представлення кандидатів Європейської партії України, лідером якої на всеукраїнському рівні є Микола Катеринчук. Серед цієї команди найбільше досвідчених фахівців місцевого самоврядування, діючих голів та секретарів міської та сільських рад, професійних економістів та успішних підприємців. Олег Сидорович, секретар Золочівської міської ради, Василь Саламак, сільський голова Підгородненської сільської ради, Ольга Первухіна, член виконавчого комітету Золочівської міської ради, Мирослава Ярова, сільський голова Струтинської сільської ради, Світлана Вереда, успішний підприємець і меценат, Марія Венярська, сільський голова Гончарівської сільської ради, Назар Галушка, успішний підприємець і меценат і багато інших. Знаю, що місцева команда Європейської партії України має також амбіцію стати лідером цих перегонів.
Саме ці місцеві політичні команди – «Об’єднання Самопоміч», «Громадянської позиції», «Удару Віталія Кличка» та Європейської партії України на мою думку та думку авторитетних соціологів, отримають найбільшу підтримку виборців майбутньої Золочівської ОТГ та здатні взяти на себе як особисту, так і політичну відповідальність за розвиток нашої громади.
– Ігоре, ти нічого не говориш про партії олігархів, представники яких вже більше як пів року тримають на зарплаті найманих людей, котрі роздають з хати в хату всяку передвиборчу макулатуру і гречку – «За майбутнє», або як люди кажуть Майбах, та інші. Які їх шанси на місцевих виборах?
– Кожен свідомий українець, котрий ставить собі запитання, чому йому так важко жити тут, в Україні, і чому в пошуках кращої долі він змушений їхати на заробітки закордон, ніколи не голосуватиме за жодну з партій наших олігархів або скоробагатьків, як їх називав Блаженійший Любомир Гузар. Так, напередодні кожних виборів вони шукають, як нас здурити. Так, вони міняють заставки чи вивіски. Для прикладу, був «Укроп», тепер – «За майбутнє», або як люди кажуть Майбах. Всі в Україні знають цих десять родин, в руках яких зосереджено 90 відсотків всього капіталу. Кожен з них має одну або дві політичні партії. Кожен з них має декілька телеканалів та газет. Сьогодні вони делегують у місцеву владу своїх представників, бо їм потрібен доступ до ресурсів, надр, щоб стати ще багатшими, а нас усіх зробити ще біднішими. На мою думку, на місцевих виборах їм це не вдасться. Справжнє відродження України як могутньої держави має розпочатися саме з місцевих виборів, де народ скаже своє «ні» партіям скоробагатьків. Хочу звернутись до думки Патріарха Святослава Шевчука, він звертає нашу увагу на пророцтво Андрея Шептицького про європейську Українську Державу. За його словами, нам важливо «вдивлятися сьогодні в майбутнє нашої оновленої країни очима надії митрополита Андрея». Владика Андрей пророкував те, що Україна стане могутньою державою, не поступатиметься іншим високорозвиненим країнам. Мир, добробут, щастя, висока культура, взаємна любов і згода будуть панівними в майбутній Україні. Та для цього, за пророцтвом Митрополита, потрібно молитися, щоб Господь Бог і Мати Божа опікувалися нашим народом, який так багато витерпів. Нехай цей заклик слуги Божого Андрея стане для нас надією на те, що війна закінчиться, лихоліття минеться, Україна є і буде. Ми маємо йти до цієї перемоги працею, особистими жертвами «аж до крови і смерті».
Тому закликаю кожного до виважених рішень на місцевих виборах, бо є лиш «боротьба за долю України, все інше – то велике мискоборство».