Безбар'єрність — це підхід до організації держави, громад і простору, за якого кожна людина, незалежно від віку, стану здоров'я чи життєвих обставин, може вільно пересуватися, отримувати послуги, працювати, навчатися та брати участь у суспільному житті без зайвих перешкод і залежності від допомоги інших.

В Україні розвиток безбар'єрності розпочався після ратифікації Конвенції ООН про права людей з інвалідністю у 2009 році. Перші кроки були зосереджені переважно на нормах доступності у сфері будівництва, транспорту та надання послуг, однак тривалий час ці зміни мали несистемний характер і часто обмежувалися формальним виконанням вимог.

Ситуація почала змінюватися у 2020 році після проведення «Великої розмови про безбар'єрність» за ініціативи Першої леді України Олени Зеленської. До публічного діалогу долучилися представники влади, експертного середовища, громадських організацій, бізнесу та понад 50 тисяч громадян. Це дозволило сформувати суспільний запит і окреслити ключові проблеми доступності у різних сферах життя.

Наступним кроком стало напрацювання Національної стратегії зі створення безбар'єрного простору до 2030 року, яка передбачає створення рівних можливостей та вільного доступу для всіх категорій населення — зокрема людей з інвалідністю, осіб старшого віку, батьків з дитячими колясками та кожного з нас в той чи інший період життя.

Фізична безбар’єрність: наявність пандусів, ліфтів та зручного транспорту для маломобільних груп населення.

Інформаційна безбар’єрність: можливість отримувати інформацію в різних форматах (шрифт Брайля, сурдопереклад, легке читання).

Цифрова безбар’єрність: доступність вебсайтів та мобільних застосунків для всіх користувачів, включно з людьми з порушеннями зору чи слуху.

Суспільна та громадянська безбар’єрність: забезпечення рівних прав на участь у житті громади та політиці.

Освітня безбар’єрність: можливість навчання протягом усього життя з урахуванням індивідуальних потреб (інклюзивна освіта).

Економічна безбар’єрність: рівні умови для працевлаштування та ведення бізнесу для всіх категорій громадян.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ПИТАННЯ СТВОРЕННЯ БЕЗБАР’ЄРНОГО ПРОСТОРУ: