Вже кілька тижнів тривають роботи з благоустрою у сквері ім. Івана Франка у Золочеві. Із запитаннями щодо робіт, які проводять у сквері ім. Івана Франка, звернулась до міського голови Золочева Ігоря ГРИНЬКІВА. Найперше запитую про історичне минуле цього скверу, яким він був у попередні періоди?
– Перш, ніж почати роботи над проєктом благоустрою скверу, ми досліджували історію цього місця. Хотілось знати, що тут було у попередні періоди, до Другої світової війни. З цього приводу я багато спілкувався з істориком та депутатом Золочівської міської ради кількох скликань Володимиром Сиваком. З його досліджень знаємо, що це місце не має жодної історичної цінності. Тут не було розміщено ні оборонних, ні культових споруд. У середні віки впритул до цієї території тут були болота. Пізніше це було передмістя, де проживали селяни. В подальшому ця територія увійшла до меж міста Золочева. Відповідно до аерозйомки у 1917 році на цій території були два будинки та господарські будівлі. Під час Другої світової війни ці будинки були знищені авіацією, коли бомбили міст через річку Млинівку, яка в деяких матеріалах згадується як Мар’янівка. Маленька частина одного з цих будинків залишилась тут і до сьогодні. Це будівля, яку ми знали як будівля «Маяка».
Радянська влада насаджувала свою ідеологію. Після війни, у 1948 році, в Золочеві був створений будинок піонерів (будівля Центру позашкільної освіти). Десь на початку 50-х років біля будинку піонерів були висаджені дерева, а в 1957 році там постали фігури піонера з горном та школярки з книжками. Ця територія стала називатись піонерським сквером, оскільки скульптури піонерів були встановлені до 35-річчя створення піонерської організації. У 1950 році у частині будівлі, яка поряд із будинком піонерів, розмістили військову комендатуру. На той час у Золочеві було багато військових. Кожного дня туди приводили військових, котрі порушували військовий статут. Після ліквідації військової комендатури залишок будівлі перейшов до Львівського управління цивільної авіації. Золочів’яни пам’ятають будівлю як «Маяк». Це був режимний військовий об’єкт. Золочів’яни пам’ятають антени, які там були встановлені. Періодично там виникали конфлікти щодо школярів, оскільки антени мали великі металеві розтяжки, які під час роботи завдавали опіків школярам, що ненароком до них доторкались. В подальшому їх замінили на менші за об’ємом та безпечніші. Після 2013 року Украерорух вивів будівлю із експлуатації через відсутність потреби її використання.
Якщо говорити про постать Івана Франка у контексті скверу, то в 1878 році в Золочеві було засновано одну з перших в Галичині (після Тернополя та Коломиї) філію товариства «Просвіта». Активним просвітянином був о. Сидір Єзерський. До 1908 року в Золочівському повіті діяло вже 60 читалень цього товариства. А в місті, на вулиці Собєського (тепер вул. Шашкевича, 30) споруджено Народний дім. У залі цього будинку, що належав «Просвіті», у 1911 році Іван Франко читав перед зібранням мешканців Золочева та навколишніх сіл свою поему «Мойсей». До речі, син Івана Франка Петро Франко був командантом Летунського відділу УГА та референтом летунства при Державному секретаріаті військових справ та бував у Золочеві. Тут він формував авіаційні загони УГА. Петро Франко і сам здійснював розвідувальні вильоти. У небо виходив на літаку типу «Альбатрос».
За рішенням сесії Золочівської міської ради до 150-річчя від дня народження Івана Яковича Франка на початку 2000-х років у цьому доволі занедбаному сквері було встановлено кам’яну брилу, на якій зазначено, що тут буде пам’ятник Іванові Франку. З того часу жодного благоустрою тут зроблено не було. То ж настав час його впорядкувати.
– Ігоре, що саме передбачає проєкт реконструкції скверу ім. Івана Франка у Золочеві?
– Бажаючи вшанувати постать Івана Франка у Золочеві, виконавчий комітет Золочівської міської ради затвердив проєкт благоустрою цього скверу. Над ідеєю попередньо працювали відділ містобудування та архітектури Золочівської міської ради на чолі з архітектором Романом Кушніром. Також серед тих, хто працював над ескізом є архітектор Володимир Біловус. Згідно з цією схемою ми вирівняли територію, щоб вона проглядалась, щоб було зручно і комфортно золочів’янам. Видалили старі аварійні дерева, адже тут поруч школа та Центр позашкільної освіти і часто сквером проходять діти. Тим паче, що територія поруч вже гарно впорядкована. Ми ще не приступили до благоустрою, а вже виглядає краще. Ми продовжуємо працювати над кожним елементом цього скверу. Що має бути в цьому сквері? Пам’ятник Іванові Франку. На думку фахівців, це не має бути такий величний пам’ятник, як скажімо, пам’ятник Чорноволові, оскільки сам сквер невеликий і це не буде вписуватись в екстер’єр. Одна з думок – Іван Франко на лаві з книжкою. Остаточний варіант цієї пропозиції ми попередньо представимо громаді. Також тут передбачено встановлення декоративних світильників та паркових лав. Над ескізом пам’ятника та всіма елементами благоустрою ми працюватимемо з Львівською академією мистецтв. Є попередні домовленості і цього тижня відбудеться перша зустріч з фахівцями академії. Разом з ландшафтниками працюємо над визначенням видів дерев та кущів, які будуть створювати затінок та комфорт. Ми хочемо, щоб все було бездоганно. Хочеться, щоб цей маленький скверик пам’яті Івана Франка відповідав статусу скверу, щоб туди хотіли приходити жителі нашого міста і його гості. Цього року Золочеву виповнюється 600 років. Якби не війна, ми б провели гарне святкування і зробили багато корисного в громаді. Однак це доведеться відкласти. А сквер ми зробимо, бо до цього нас зобов’язує постать Івана Франка.
– Ким для тебе особисто є постать Івана Франка?
– Дуже цікаво і корисно на тему величі Івана Франка спілкуватися із громадською діячкою та членкинею виконавчого комітету Оксаною Криницькою. Іван Франко феноменально багатогранна постать велета духу, великий Пролог до нової доби нашої національної історії, явлення національного інтелекту. Та насамперед він постає перед нами як речник національної ідеї. Сучасники називали Івана Франка «академією в одній особі». Поет, прозаїк, драматург, літературний i театральний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський політичний діяч. Доктор філософії, дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, почесний доктор Харківського університету. Перший український політик, засновник першої української політичної партії. Знав 14 мов, писав українською, польською, німецькою  мовами, перекладав із 48 мов.
Іван Франко, як і його герой Мойсей «все, що мав у життю, він віддав для одной ідеї,
і горів, i яснів, і страждав, і трудився для неї...».
Нині, у нелегкий для України час, слова Івана Франка є заповітом для кожного громадянина України:
Лиш борися, не мирися,
Радше впадь, а сил не трать,
Гордо стій і не корися,
Хоч пропадь, але не зрадь!
Кожний думай, що на тобі
Міліонів стан стоїть,
Що за долю міліонів
Мусиш дати ти одвіт…
…. Нам пора для України жить.


Розмовляла Леся ГОРГОТА