У річницю смерті отця Маркіяна представники влади та громадськість поклали квіти до пам’ятника Шашкевича, священники відслужили панахиду.

Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада в селі Підлисся (тоді Золочівського округу, Королівство Галичини та Володимирії, нині Золочівський район) в сім'ї греко-католицького священника. Навчався у початковій школі в Білому Камені, міській нормальній школі (закінчив 1823 року) та домініканській гімназії (1823–1825) у Львові, Бережанській гімназії (тут якийсь час входив до однієї з польських таємних організацій). Шашкевич був вільним слухачем Львівського університету. 1836 року виголосив першу промову українською мовою в музеї семінарії перед представниками духовної влади, запрошеними гістьми. 14 жовтня того року в соборі Св. Юра виголосив свою проповідь (водночас з Юліяном Величковським в Успенській церкві, Миколою Устияновичем — церкві св. Параскеви). Через те, що ректор Телеховський не дозволив би цього, подав йому текст, укладений польською мовою. 1838 року закінчив Львівську духовну семінарію. За даними Романа Горака, висвячений 20 травня 1838 митрополитом Михайлом Левицьким.

Ще під час навчання в семінарії Шашкевич спільно з Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем створив літературне угрупування «Руська трійця», навколо якого гуртувалася національно свідома молодь захоплена національно-культурним відродженням на західних землях, зокрема, за відродженням народної мови в письменстві й церковних проповідях. «Руська трійця» видавала відомий літературний альманах «Русалка Дністрова».

Помер Маркіян Шашкевич 7 червня 1843 року у злиднях від туберкульозу і похований у Новосілках. У 1893 році було організовано комітет для перевезення праху Шашкевича до Львова на Личаківський цвинтар. Тим самим започатковано крайовий пантеон поховань найвизначніших західноукраїнських (галицьких) діячів. У червні 1906 року на могилі відкрито пам'ятник роботи мюнхенського скульптора Рудольфа Тіле.

Фото Леся Горгота