Коли говорити про 5-ту річницю, то мешканці міста котрі необізнані з юридичними тонкощами створення цього підрозділу можуть нам заперечити – у нас враження, що «танкісти», а так з любов’ю називали рембат, були тут завжди. Дійсно, йшли роки, змінювалися назви, змінювались командири. Я з приємністю згадую С. Семенюка, І. Пащина, Ю. Примаченка і багатьох інших, котрі не лише виконували свій військовий обов’язок, але допомагали комунальникам вирішувати деякі завдання.
Сьогодні, перебуваючи в стані війни ми всі розуміємо важливість сильної і боєздатної армії для захисту суверенітету нашої держави. Хлопці, з нашої історії ми били наших ворогів завжди! Так, ми вмирали і вмираємо на рідній землі, але я не хочу говорити лише про гіркоту поразок під Берестечком чи Іловайськом, я хочу згадати про наші перемоги під Пилявцями, під Жовтими Водами та Корсунем, під Батогом. Знаєте, нічого нарікати на ворога. Нарікають на ворога чи сподіваються на його милість слабкі. Сильні – стискають зуби, роблять висновки і готуються до нової битви. Я зичу нам усім, а передусім військовим окремого 146 ремонтно-відновлювального полку перемог. Я зичу Вам, шановні військовослужбовці, Вашим рідним і близьким доброго здоров’я. Дякую Вам за Ваше служіння українському народу. Слава Україні! Героям слава!